Український футбол № 12, березень 2015

Читайте в номері

Андрій ГІТЧЕНКО: «ПЕРЕДОСТАННЄ МІСЦЕ НЕ ЛИЧИТЬ «КАРПАТАМ»

НАЙСТАРШИЙ ГРАВЕЦЬ «КАРПАТ» — ПРО КОНСПЕКТИ ЙОВИЧЕВИЧА, ПОРАДИ ЮНИМ ГРАВЦЯМ І ПРАГНЕННЯ В ДРУГОМУ КОЛІ

— Андрію, що запам’яталося впродовж цьогорічної підготовки?

— Та збори, як збори. Нічого особливого. Потерпіли, відгарували. Зараз лише приїхали до Львова, готуватимемося безпосередньо до першого офіційного матчу проти донецького «Металурга».

— Хіба нинішній вишкіл не відрізнявся від попередніх у вашій кар’єрі? 

— Звичайно, тренування в кожного тренера по-різному відбуваються, адже кожен бачить роботу по-своєму. У нас це було за таким графіком: перший збір — уранці бігаємо, ввечері займаємося з м’ячами, другий — лише працювали над технікою та налагодженням ігрових зв’язків. Сподобалося, що було багато цікавих вправ.

— Якою була найголовніша вимога Йовичевича до команди на турецьких зборах?

— Особливу увагу приділяли тактичному навчанню. Містер прагне, щоби всі гравці чітко усвідомлювали, що потрібно робити у фазі захисту чи нападу. Відтак чимало часу сиділи за конспектами.

— У розмові зі мною ваш партнер Пластун зізнався, що за хорватського наставника набігався стільки, скільки ще в житті не бігав. Чи схожі у вас відчуття з Ігорем?

— Скажу, що в моїй практиці вже зустрічалися подібні бігові навантаження, тому для мене такий об’єм не став новинкою. Тим паче, з тренером із фізпідготовки не вперше працюю. 

ДОРУЧЕНО ЛИШИТИСЯ ЛЕГЕНДОЮ

МИХАЙЛО КОМАН У ЛІТОПИСІ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ — ЛЮДИНА ТРЬОХ ЕПОХ. НА ПРЕВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ, ЗНАМЕНИТИЙ ФУТБОЛІСТ І ТРЕНЕР ПІШОВ ІЗ ЖИТТЯ, НЕМОВБИ ЗАВЕРШИВШИ ЦЮ РОМАНТИЧНУ ПОВІСТЬ.

Вихованець закарпатської школи ще 1940-х, він увібрав тонке європейське розуміння гри. Наприклад, своїм першим тренером уважав півзахисника збірної Угорщини Гейза Шустера, котрий узяв його під опіку, коли Михайло займався у четвертому класі української народної школи. Іще впродовж Другої світової, підлітком дебютував за «Партизан» із Виноградового (тоді містечко звалося Севлюш). Ривок у великий футбол був миттєвим. За один 1948 рік учорашній юніор закріпився в ужгородському «Спартаку», а зразу після зустрічі з динамівцями Києва на Кубок УРСР отримав запрошення до столичного клубу разом із великою групою своїх земляків.

Про неабиякий голевий хист Комана суджу лише з розповідей очевидців. Адже грав Михайло Михайлович до кінця 1950-х, а коли настав мій час уболівальника, то він уже входив до тренерського штабу Віктора Маслова. Так ось, усі підтверджували, що потужним ударом динамівський нападник ніколи не відзначався. Його «родзинкою» вважалася позиція на передачах або відскоках. Після перемоги в союзному турнірі дублерів-1949 здібного гравця стали дедалі частіше включати до основи. І недаремно.

На фініші сезону-1950 саме він забив м’яч, що допоміг не надто зірковому в повоєнні часи «Динамо» втриматися в найсильнішій лізі чемпіонату СРСР. У «срібному» розіграші-1952 внесок пана Михайла був уже солідним. А верхівкою тієї, якщо завгодно, другої епохи Комана став фінал Кубка СРСР-1954 у Москві, коли команда Олега Ошенкова вперше здобула Києву кришталевий трофей. Начебто не таким і переконливим був отой виграш у суцільному тумані в єреванського «Спартака» — 2:1. Але, якби існували того часу телеповтори, то вирішальний гол лівого інсайда киян вірменському тезкові Затикяну крутили би не один день.

• Андрій ВОРОНІН: «ОСОБЛИВО ПРИКРО ТЕ, ЩО Я МАЛО ЗАБИВАВ У СКЛАДІ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ»
  ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАПАДНИК У ЕКСКЛЮЗИВНОМУ ІНТЕРВ’Ю РОЗПОВІВ ПРО СВОЄ РІШЕННЯ ЗАВЕРШИТИ КАР’ЄРУ, ПРИГАДАВ НАЙПАМ’ЯТНІШІ МОМЕНТИ ЗІ СВОГО ЖИТТЯ ТА ОКРЕСЛИВ НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

• У ЧЕТВЕР «ДИНАМО» СПРОБУЄ ПОМСТИТИСЯ ТА ВЗЯТИ РЕВАНШ ЗА ПОРАЗКУ ТА СУДДІВСЬКЕ СВАВІЛЛЯ В ГЕНГАМІ

• Євген ОПАНАСЕНКО: «САЧКО СКАЗАВ, ЩО ШУКАЄ ГРАВЦЯ ІНШОГО ПЛАНУ...»

• ТВОРЧА ВІДПУСТКА ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК
  ПОПРИ ЗНИЖЕННЯ ВІДСОТКА ІНОЗЕМЦІВ У КОМАНДАХ ПРЕМ’ЄР-ЛІГИ, ВІТЧИЗНЯНІ ВИКОНАВЦІ ЧАСТЕНЬКО ОПИНЯЮТЬСЯ «ПОЗА ШТАТОМ»