Зеркало недели. Украина № 8, март 2015

Читайте в номере

Крим: «продовольство в обмін на свободу»?

Ну, все, панове, кримська крига скресла. Причому помітно це стало якось майже одночасно і в різних вимірах. У реальності, — з настанням річниці «кримської весни» в головах жителів окупованих територій та українських правителів. В останніх, звісно, процес відрізняється уповільненим темпом, але тріщини пішли, і місцями течія вже пробиває собі шлях. Вітром же, який пожене крижини й прибере затори, стане рух активних народних мас, не згодних із тим, що кримська проблема — на довгі роки, і після того, як закінчиться війна, розквітне Україна, — кримчани самі попросяться назад.

Росія після Нємцова

На 27 лютого 2015 р. в російському політичному стані панував негласний закон: міністрів уряду Росії, чиновників вищого федерального рівня, такого, який в ієрархії влади займав Борис Нємцов, не добивати. Хоч би які вони були — вони свої. В одних стінах сиділи, однаково називалися: міністри, віце-прем’єри, прем’єри. Цією номенклатурною солідарністю вище керівництво Росії зберігало стабільність і видимість наступності. Правило зовсім не поширювалося на депутатів і владу регіональну. Абсолютно не цінилося життя журналіста. Але чиновник федерального рівня — інше. Ця джентльменська угода свого часу врятувала і колишнього прем’єра Михайла Касьянова, і багатьох інших від помсти та остаточної розправи. Члени кабінету міністрів, навіть якщо й вирушали в тюрму, звідти виходили, інколи знову обживали кабінети в уряді. Для Бориса Нємцова правило це було коли й не гарантією, то принаймні надією, що вже з ним чогось остаточно поганого не станеться.